У Західному військовому окрузі Росії у вівторок, 11 січня, стартували масштабні військові навчання у Воронезькій, Білгородській, Брянській та Смоленській областях, повідомляє прес-служба округу.
У прес-службі округу уточнюють, що головним акцентом тактичних навчань буде виконання «вправ контрольних стрільб зі стрілецької зброї та озброєння бронетехніки, організації маршів за активної дії диверсійно-розвідувальних груп «противника» та обладнання опорних пунктів».
Військові навчання російської армії, що почалися, в безпосередній близькості до кордону з Україною, у тому числі в Білгородській області, що межує з Харківською, можуть означати тільки одне – це сигнал Москви, адресований за океан і в Брюссель, що «відповідь контрзагрозами» цілком реалістична і може бути здійснена, аж до використання військової сили. Ще на початку грудня минулого року заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков заявив, що Москва може піти на військову та військово-технічну відповідь у разі відсутності прогресу в отриманні гарантій від США та НАТО щодо відмови від розміщення озброєнь поблизу російських рубежів. Безумовно, російський високопоставлений дипломат говорив про те, що в центрі уваги – Україна. І Кремль дуже наполегливо попереджає, що перетворення цієї країни на військовий форпост за допомогою розміщення ударних озброєнь, які загрожуватимуть Росії, це вже привід майже для війни або, принаймні, для знищення таких об’єктів на суміжній території.
З іншого боку, можна розглядати ці раптові військові навчання як «гра м’язів», яку Москва демонструє для відводу очей, тим самим показуючи своє невдоволення підсумками вчорашньої зустрічі представників США та РФ у Женеві. У підсумковому комюніке заступник Держдепу Венді Шерман заявила: «Ми нікому не дозволимо зачинити політику відкритих дверей НАТО», тим самим даючи зрозуміти, що щодо розширення НАТО позиції сторін діаметрально протилежні й компромісу домогтися не вдасться.
Для Росії не настільки важливим є розширення Альянсу як такого, як принципово необхідно, щоб він не розширювався коштом України, Грузії та Молдови. До речі, з моменту Будапештського саміту, що пройшов 14 років тому, ці країни ні на крок не наблизилися до членства в НАТО. Найімовірніше, що Вашингтон вже підтвердив, що двері для перерахованих держав закриті й подальша ескалація з Росією не потрібна.
Щодо можливого розміщення інфраструктури НАТО в Україні, то це питання регулюватиметься угодою про звичайні збройні сили в Європі, яку Штати згодні обговорювати з Москвою. Підтвердженням факту домовленості між сторонами також є подальша готовність російської сторони на діалог, оскільки ще до початку вчорашньої зустрічі в Женеві Сергій Рябков заявляв про готовність обмежитися однією зустріччю, якщо не буде розуміння між сторонами, але такого не було.
Залишається питання, яку вигоду матимуть Сполучені Штати, погодившись на вимогу РФ, зокрема по Україні. Найімовірніше, по-перше, йдеться про відмову Росії від можливості розміщення гіперзвукових ракет «на задньому дворі» США, наприклад, на Кубі чи Венесуелі. А по-друге, президенту Байдену необхідні швидкі та гучні перемоги на зовнішньополітичній арені, щоб підняти свій рейтинг після невдач в Афганістані та внутрішніх розбіжностей із Конгресом. Послаблення напруженості на українсько-російському кордоні після переговорів стане цією швидкою перемогою.
Експертно-аналітичний центр ЗНС
