Австралія досягла угоди з Америкою на постачання 75 танків M1A2 Abrams та іншої бронетехніки на суму 3,5 млрд австралійських доларів. Про це повідомляє газета The Sydney Morning Herald із посиланням на міністра оборони країни Пітера Даттона у понеділок, 10 січня. Вказано, що влада США вже дала попередню згоду на цю угоду минулого року, а про її підтвердження має оголосити сьогодні в Австралії.
Загалом Австралія хоче отримати понад 120 одиниць техніки. Крім танків, йдеться про 29 броньованих машин розмінування та про 17 танкових мостоукладачів – броньованих інженерних машин для встановлення та зняття мостових конструкцій за бойових обставин, а також шість ремонтно-евакуаційних машин. Перші постачання техніки в рамках угоди мають відбутися у 2024 році.
Нарощування США постачання озброєння та військової техніки, здавалося б, у мирну та нейтральну Австралію відбувається в рамках нещодавно створеного військового альянсу під назвою AUKUS. Основою AUKUS є союз США, Великобританії та Австралії. Згідно з домовленостями, три держави спростять між собою обмін інформацією та технологічними нововведеннями у сферах кібернетичних, підводних систем для забезпечення миру та стабільності в Індо-Тихоокеанському регіоні. Цей союз є ніщо інше, як консолідація англосаксонської співпраці з конкретною антикитайською спрямованістю щодо стримування потужного розвитку Пекіна у питаннях завоювання ним панування у Світовому океані. Австралія якнайкраще підходить на роль плацдарму для цього: по-перше, географічно схильність материка дозволяє отримати контроль над морськими коридорами, що проходять в Індо-Тихоокеанському регіоні, по-друге, ця країна брала участь в обох світових війнах та подальших військових конфліктах ХХ і ХХI століття, виступаючи союзником США та Великобританії, а з 1989 року Австралія визнана основним союзником США поза НАТО, тому Вашингтон має значний вплив на Канберру.
Слід зазначити, що саме з приходом до влади президента Байдена Сполучені Штати повернулися до втраченої за часів Трампа політики альянсів. І практично відразу після його інавгурації пройшов саміт об’єднання під назвою QUAD — чотиристоронній діалог з питань безпеки, що включає США (під їхньою егідою він функціонує), Австралію, Японію та Індію. Організація, створена ще у 2007 році за активної участі тодішнього віцепрезидента США Річарда Чейні, з приходом Барака Обами була фактично законсервована та відновила свою діяльність лише торік за Байдена. Воскресіння та створення нових подібних альянсів країн, близьких та таких, що поділяють інтереси Штатів, демонструє, що нинішня адміністрація Білого дому перейшла до системної облоги Китаю, вибудовуючи з цією метою мережу партнерств. Про пряму зацікавленість президента Байдена у створенні саме подібної системи стримування Китаю говорить недавній скандал, коли була зірвана «угода століття», попрвер домовленості на найвищому рівні: Австралія розірвала найбільший оборонний контракт у своїй історії на суму $40 млрд із Францією, яка мала будувати для неї 12 неатомних підводних човнів. Звичайно, тут не обійшлося без Сполучених Штатів: вони пообіцяли австралійцям передати технології будівництва атомних підводних човнів, і ті вже на своїх корабельнях повинні побудувати 8 човнів до 2036 року. Тим самим Вашингтон дав надію Канберру на повноцінний союз, який надасть їй свої атомні підводні човни, – цим привілеєм раніше користувався лише Лондон.
Білий дім заявив, що не стане озброювти ці підводні човни ядерною зброєю, але, оскільки нові субмарини дуже легко оснастити ракетами з ядерними боєголовками, то навряд чи Пекін повірив цьому, а відповідно, реакція у відповідь не змусить себе чекати.
І тут ще необхідно підкреслити, що ця ситуація з французькими підводними човнами чітко демонструє як нинішній стан справ усередині Північноатлантичного альянсу, так і американо-європейські відносини в цілому. Франція назвала це «ударом у спину», а Сполучені Штати вкотре наголосили, що їхні власні національні інтереси набагато важливіші за інші, навіть якщо союзники перебувають з ними в одному таборі. Всередині Євросоюзу також не було консенсусу щодо створення AUKUS: зокрема, Берлін проігнорував, а Брюссель лише висловив своє розчарування через створення альянсу.
Загалом для Штатів сьогодні важливість підтримки НАТО йде на другий план, як і для ЄС, де все частіше говорять про створення своєї європейської армії аналога Альянсу. Вашингтон ставить собі першочерговим завданням знизити потенціал Піднебесної, економіка якої дуже потребує стабільного постачання вуглеводнів. Активізація Америки в Індо-Тихоокеанському регіоні шляхом лобіювання військових альянсів дозволить 7-му флоту США за допомогою партнерів перекривати морські коридори, якими проходить китайський нафтовий імпорт із зони Перської затоки. Такі країни, як Південна Корея, Японія, Філіппіни, які мають територіальні суперечки з Китаєм, цілком імовірно, захочуть приєднатися до таких альянсів. Сьогодні це створює небезпеку формування в цій частині земної кулі нового вогнища глобального протистояння геополітичних монстрів – США та КНР – із загрозою вже реальних військових дій, спричинених провокаційними вчинками однієї зі сторін.
Експертно-аналітичний центр «Союзу Лівих Сил» («За новий соціалізм»)