У 2022 році Україна має виплатити 550,71 млрд грн, у т. ч. за внутрішнім боргом – 423,97 млрд грн, за зовнішнім – 126,74 млрд гривень. Про це повідомляє Мінфін
Зазначається, що пікові виплати очікують у лютому – 66,31 млрд грн, у т. ч. за внутрішнім боргом – 59,05 млрд грн, за зовнішнім – 7,26 млрд грн.

У травні платежі становитимуть 56,44 млрд грн, у т. ч. за внутрішнім боргом – 48,87 млрд грн, за зовнішнім – 7,57 млрд грн.

У червні Україна має виплатити кредиторам 56,18 млрд грн, у т. ч. за внутрішнім боргом – 51,02 млрд грн, за зовнішнім – 5,17 млрд грн.

У вересні виплати становитимуть 55,63 млрд грн, у т. ч. за внутрішнім боргом – 3,12 млрд гривень, за зовнішнім – 52,51 млрд грн.

Платежі з погашення державного боргу за 2021 рік становили 441,1 млрд грн (94,2 % від плану), платежі з обслуговування – 150 млрд грн (98,6 % від плану).

Станом на 01.12.2021 р. рівень загального держборгу України (в т. ч. гарантований державою борг) становить 2,25 трлн грн ($ 83 млрд):

– зовнішній держборг – 1,25 трлн грн ($ 45,7 млрд);

– внутрішній борг – 1 трлн грн ($ 37,3 млрд).

Сукупний держборг України (з урахуванням гарантованого боргу) досяг 2,55 трлн грн ($94,15 млрд).

Це рекордні значення номінального держборгу. З моменту приходу до влади Зеленського рівень держборгу у доларовому еквіваленті зріс на 20% ($14 млрд): зовнішній борг – на 13%; внутрішній борг – на 28%.

Зростання номінальних показників держборгу пов’язане з формуванням фінансової піраміди з облігацій внутрішньої держпозики. Це насамперед інструмент латання дірок бюджету. В Україні кошти на латання дірок дають переважно банки, чому в останню чергу сприяє політика НБУ щодо видачі дешевих кредитів рефінансування (фактично прихована емісія).

За даними Держказначейства, за 2021 рік загальний фонд держбюджету виконаний із дефіцитом у розмірі 168,4 млрд грн ($6,2 млрд) при розписі 220,9 млрд грн. Фактичні державні запозичення у 2021 році становили 602,8 млрд грн ($22,3 млрд), або 86,2% від плану. Від розміщення ОВДП на фінансування держбюджету залучено 388,2 млрд грн, із зовнішніх джерел – 192,8 млрд грн. Кошти, виплачені Мінфіном на обслуговування держборгу (виплата відсотків), становили 150 млрд грн ($5,6 млрд). Основну суму боргу погашено на 441,1 млрд грн ($ 16,3 млрд), або 94 % від планових платежів.

Таким чином, уряд побудував таку модель управління держборгом, за якої замість погашення основної суми боргу країна його може лише нарощувати. Тільки на обслуговування державного боргу (виплати відсотків) було спрямовано кожну восьму гривню з доходів бюджету країни.

Внаслідок постійного зростання боргового навантаження Мінфін також підвищив прогноз виплат за держборгом до 2024 року:

у 2022 році – до 438,5 млрд грн ($16 млрд);
у 2023 році – 341 млрд грн ($12,6 млрд);
у 2024 році – 325,8 млрд грн ($12 млрд).

Більшість боргового портфеля становлять короткострокові борги з терміном погашення від одного року до трьох років. Така особливість показує високу вразливість України до зовнішніх шоків, а короткий термін запозичень не дозволяє чітко прогнозувати управління держборгом.

Держава для погашення поточних зобов’язань змушена знову виходити на боргові ринки, оскільки українська економіка не може генерувати додаткові доходи на погашення держборгу, що підтверджує щорічне ухвалення законів про державні бюджети з дефіцитом на рівні 3–5 % ЗПС. Крім того, суттєве роздування номінального доларового ВВП (не відповідає темпам реального ВВП) пояснюється виключно інфляційними процесами та фінансуванням держвидатків шляхом піраміди ОВДП, що не сприяє накопиченню резервів під майбутні виплати.

Варто враховувати тенденції подорожчання вартості позикових коштів на міжнародних ринках (згідно з політикою ключових Центробанків світу), внаслідок чого варто очікувати на подорожчання обслуговування майбутніх боргів для України та скорочення попиту з боку нерезидентів (НБУ вже почав підіймати облікову ставку).

Таким чином, сфера управління державним боргом в Україні підпорядковується вирішенню короткострокових завдань бюджетної політики та не має довгострокової основи, а короткозорий характер рішень щодо обсягів державних запозичень призводить до високої вартості залучення коштів, небезпечного накопичення валютних ризиків на балансі уряду, незбалансованої структури боргових виплат у майбутніх періодах.

Експертно-аналітичний центр СЛС (ЗНС)