За рік інфляція в Туреччині зросла до 36% на тлі вимог президента країни дотримуватись політики низької облікової ставки. Про це повідомляє Reuters.
Такий показник інфляції у 36,08% є найвищим у країні за 19 років. Він перевищив середні прогнози в 30,6% внаслідок швидшого зростання цін на транспорт та продовольство.
Тільки грудні інфляція у Туреччині встановилася на двозначному рівні 13,58 %.
Турецька ліра минулого року втратила 44% своєї вартості до долара внаслідок дій центрального банку. Президент країни Реджеп Тайіп Ердоган тисне на регулятора, щоб той не збільшував облікову ставку для стримування інфляції.
У зв’язку з цим рейтингове агентство S&P Global Ratings знизило прогноз суверенного кредитного рейтингу країни до негативного.
Економісти та опозиція критикують політику Ердогана, адже відмова від жорсткішої монетарної політики призводить до прискорення зростання цін. Подальше зростання інфляції спровокувало у листопаді та грудні хвилю протестів у великих містах Туреччини.
Ердоган планує відновлювати економіку шляхом нарощування кредитування та експорту. Для дотримання цього курсу він вдавався до зміни голови центробанку, так і міністра фінансів.
Важливим фактом є те, що процентні ставки та обмінні курси визначаються спільно. Центральний банк Туреччини може контролювати або обмінний курс, або процентну ставку, – він не може управляти і тим, і іншим, у світі вільних потоків капіталу.
Політика низької облікової ставки дозволила наситити економіку дешевими грошима, що веде до зростання економічної активності та споживчої інфляції. Девальвувавши ліру, Туреччині вдалося ефективно знизити питомі витрати на робочу силу і цим зробити турецьких робітників більш конкурентоспроможними. Це те, що економісти називають політикою «розору свого сусіда». Фінансові інвестори можуть скидати активи в лірах, але за більш слабкої національної валюти турецькі товари справді стають конкурентоспроможнішими на внутрішньому та європейських ринках, а Туреччина набирає привабливості для прямих іноземних інвестицій від глобальних виробничих компаній, які прагнуть знизити питомі витрати на робочу силу.
Американці вже давно стверджують, що Китай втручається у валютні ринки, щоб зробити китайські товари більш конкурентоспроможними. Таке ж звинувачення було висунуто проти Японії, коли японська єна зазнавала девальваційних процесів.
Політика зниження облікової ставки вже дає позитивні результати. Обсяг експорту Туреччини у 2021 році становив $225,36 млрд, що стало абсолютним рекордом – це на 32,9% більше, ніж у 2020 році. Експорт Туреччини до країн Південної Америки зріс на 86,6%, до країн Європи поза ЄС – на 29%, країн Близького та Середнього Сходу – на 22,6%, Північної Африки – на 44,8%.
Крім того, девальвація турецької ліри сприяє встановленню позитивного торговельного балансу. Дефіцит зовнішньої торгівлі Туреччини за підсумками 2021 року скоротився на 7,8% порівняно з попереднім роком – до $45,9 млрд, а відношення експорту до імпорту зросло до 83,1%.
Туреччина залишила лише кілька мільярдів доларів у резервах центрального банку – вона більше не може дозволити собі торговий дефіцит. Тому Ердоган намагається досягти позитивного торговельного балансу, у якому Туреччина експортує більше, ніж імпортує, і навіть залучає додаткові туристичні доходи. Якщо йому це вдасться, Туреччина зможе уникнути звернення до МВФ за кредитом.
Прохання про нову підтримку МВФ відчинить двері для втручання США в політику Туреччини. МВФ погодиться на виділення дешевих коштів на невигідних для Туреччини економічних умовах, включаючи жорсткі політичні вимоги. Тому не дивно, що Туреччина щосили намагається цього уникнути.
Немає нічого нового в тому, що країна прагне слабкої валюти, щоб стати більш конкурентоспроможною. Якщо турецькій владі вдасться стримати тиск іноземних спекулянтів, які цілеспрямовано намагаються посилити паніку на валютному ринку, то Туреччина отримає вагомі конкурентні переваги в міжнародній економіці.
Експертно-аналітичний центр партії «Союз Лівих Сил» («За новий соціалізм»)