Протести в Казахстані: три дні виступів та поступки влади

Протести в Казахстані: три дні виступів та поступки влади

На заході Казахстану третій день поспіль відбуваються протести проти підвищення цін на скраплений нафтовий газ. Стихійні акції супроводжуються зіткненнями з поліцією та затриманнями. Урядова комісія, яка прибула до Актау 4 січня, оголосила про зниження ціни на скраплений газ у Мангістауській області вдвічі.

Незважаючи на вжиті владою заходи, люди не мають наміру йти з площ. В Актау та Жанаозені місцеві жителі організували доставку їжі мітингувальникам. Про протестні виступи повідомляють вже з багатьох міст країни — Алмати та Нур-Султана, Караганди та Актобе.

Перші дні нового року для Казахстану ознаменувалися непростими подіями в західних регіонах країни, які буквально за кілька днів охопили практично всю її територію. Формальним приводом для масових протестів населення стало підвищення вартості літра газу на АГНКС із 60 до 120 тенге (7,50 грн за курсом, тоді як вартість аналогічного виду нафтопродукту в Україні становить 19,0 грн/л). І все б нічого, якби вимоги мітингувальників справді стосувалися зменшення вартості одного з видів нафтопродуктів, яким заправляють свої автомобілі казахські водії. Про ці вимоги багато хто з них забув. Зокрема, вчора вже після того, як влада пішла на поступки щодо ціни на газ, гасла протестувальників у різних містах змінилися на заклики знизити ціни на продукти харчування та ліквідувати безробіття, а головне, все частіше стали звучати вимоги відправити уряд і парламент у відставку . Також мітингувальники почали вигукувати антиросійські заклики та вимоги першого президента Казахстану Назарбаєва до керівництва країни взагалі залишити політику.

Все з переліченого вище дуже сильно нагадує перші моменти початку чергової «кольорової революції» на території колишньої республіки СРСР з її наслідками. Все почалося 2 січня: у соціальних мережах та місцевих ЗМІ з’явився відеоролик, у якому автомобілісти казахського міста Жанаозена звертаються до міської влади з вимогою знизити ціни на скраплений нафтовий газ. Після цього інші мешканці цього міста, а також сусідніх міст почали виходити на вулиці, пікетувати місцеві адміністрації. Почалися зіткнення з правоохоронними органами, перші затримання протестувальників, спроби штурму адміністративних будівель, перекриття доріг та інші елементи розгойдування ситуації в країні зсередини.

Крім того, завзято почали висвітлювати в «правильному ракурсі» події, що відбуваються в Казахстані, представники західних ЗМІ, різні правозахисні організації тощо. Поки що не було реакції у відповідь з боку офіційного Вашингтона і Брюсселя, але, найімовірніше, вона не змусить себе довго чекати в найближчому майбутньому.

Слід зазначити, що існує ще один фактор, який заслуговує на особливу увагу і багато в чому пояснює, чому саме цей регіон Казахстану так гостро реагує на такі прояви, на думку місцевих «активістів», соціальної несправедливості. Західний регіон країни – це регіон нафтовиків і нафтової промисловості – отже, він є основним джерелом поповнення скарбниці республіки, оскільки основні доходи – саме з нафти. Тому серед місцевого населення регіону дуже чітко простежується почуття внутрішнього незадоволення реальним рівнем життя щодо бажаного, що було підхоплено зацікавленими зовнішніми силами. Підтвердженням цього є періодичні у цьому регіоні Казахстану масові народні заворушення. Одне з найгучніших відбулося у 2011 році з розгоном демонстрації поліцією та із застосуванням вогнепальної зброї. До сьогоднішніх подій казахському керівництву вдавалося жорстко припиняти подібні провокації, у тому числі застосовуючи силові методи. Чи зможуть зараз народні заворушення перерости в «кольорову революцію» з подальшою політичною кризою, залежатиме від «стрижня» правлячої казахської еліти. Проте слід зазначити, що поява протестувальників у країні, яка має особливі відносини з РФ, і яка перебуває в орбіті її впливу, практично перед початком запланованих зустрічей США-Росія, НАТО-Росія може мати прямий зв’язок.

Експертно-аналітичний центр партії «Союз Лівих Сил» («За новий соціалізм»)