Надію на припинення збройного конфлікту в Україні та вирішення ситуації висловив член політради СЛС Василь Волга. Про це він написав на своїй сторінці у Facebook. Далі цитата.

Я розумію скепсис дуже багатьох, які не вірять у позитивні зміни на українському напрямі. Сам такий. Але ось вперше, мабуть, за довгий час заблищав слабенький вогник надії.

Не такої надії, коли ми, підтримуючи один одного, сумно говорили один одному, що не може це продовжуватися вічно, що етноцид, який спотворив нашу країну і стільки людей, раніше цілком здорових, зробив хворими, має колись закінчитися. Ні. Не ця сумна і майже нездійсненна надія, а реальна, хоч і слабка поки що, але так наполегливо заявляє про себе після розмови Путіна і Байдена, і після перших дій США, які справді відбуваються.

Судіть самі.

1. Відкладена на два дні розмова Байдена із Зеленським – гучна ляпас українському президентові. Це не слова про «підтримку територіальної цілісності», які традиційно говорять на офіційних заходах – це публічна дія, коли американський президент, посилаючись на свою зайнятість, розуміючи, як до цього віднесеться весь світ, каже своєму українському підлеглому колегі, що не має часу на порожні розмови. Як часто кожен із нас із сумом та втомою дивився на екран мобільного телефону, не бажаючи підняти трубку та почати розмову. Ось це саме воно. Тільки публічно, при всіх на весь світ, щоб стало зрозуміло всім – і Путіну, і Зеленському, і Макрону, та іншим.

2. Наступного дня після розмови Путіна з Байденом з’являється офіційна інформація про те, що США прибирають у своєму оборонному бюджеті рядок на підтримку санкцій проти «Північного потоку 2». Тобто. реакція миттєва. Ніяк інакше, як виконання домовленостей, які виникли у розмові президентів, це пояснити неможливо.

3. “Вашингтон Пост”, “Вол Стріт Джорнал”, “Нью-Йорк Таймс”, “Дойче Велле” вже через добу публікують “випадкові” інсайди з Адміністрації американського президента про те, що американська сторона погодилася на автономію Донбасу і взяла на себе зобов’язання змусити Київ до виконання Мінських Угод через імплементацію формули Штайнмайєра в українське законодавство. Другий «випадковий» інсайд про те, що американці згодні обговорювати з Росією письмові гарантії, що Україна ніколи не стане країною НАТО. Ніхто з офіційних осіб Адміністрації Байдена ці інсайди досі не спростував. Тобто. це дуже серйозно схоже на правду.

4. Буквально відразу ж після публікації цих інсайдів офіційні особи Російського МЗС роблять безпрецедентну заяву про те, що Росія вітає участь американської сторони в Нормандському форматі. Це взагалі жерсть. Бо раніше це було неможливо від слова «взагалі», тепер спокійно і впевнено, і навіть із посмішкою.

5!! І ось сьогодні приходить новина, яка зміцнює наші обережні надії на розрядку та можливе (у майбутньому, звичайно, всі ми розуміємо) очищення та оздоровлення України. Американська сторона відмовила Україні у відправленні військової допомоги на 200 млн. дол., яка вже була готова до відправлення, і про яку вже третю добу тільки й твердить українська сторона, вказуючи на цю допомогу, як на гарантію незмінності позиції США щодо України. Українська пропаганда виявилася заручницею своєї власної дурості та самовпевненості. Тобто. якщо військова допомога у 200 млн. – це є головним показником незмінності ставлення США до України, так виявляється – це ставлення змінилося. Найрадикальнішим чином. Тобто. нас послали.

Що ж Україна? Чи чинитиме опір? Думаю так. Це показало позавчорашнє засідання Кабінету Міністрів України, на якому було заявлено про те, що Кабмін вносить до Верховної Ради проект закону, який забороняє громадянам України заперечувати окупацію Росією Донбасу (і Криму, звичайно ж), і забороняє говорити про те, що населення Донбасу повстало проти держперевороту в Україні та веде збройну боротьбу проти Києва. Говорити можна лише, що Росія вторглася в Україну та окупувала Донбас. Штраф для тих, хто не хоче так говорити, до 51 тисячі гривень. Варто, мабуть, нагадати, що щось подібне вже було в нашій недавній історії, коли Путін домовився з Обамою, і Обама натиснув на Київ і Порошенко вніс-таки до ВР Мінські Угоди. ВР одразу була оточена радикалами, в оточення нацгвардії полетіла бойова граната, вбила чотирьох поліцейських і на цьому розгляд Мінських Угод було завершено. Світова спільнота розвела тоді руками і сказала вустами Порошенка, що український народ не хоче Мінських Угод. Як буде цього разу? Побачимо.

Василий Волга