Уряд на засіданні у четвер, 9 грудня, затвердив стратегію управління держборгом до 2030 року. Так, міністр фінансів Сергій Марченко повідомив, що за підсумками 2021 року держборг буде знижено до 56,9 % ВВП.

«Серед показників досягнення мети, зокрема, зниження держборгу до ВВП до кінця 2024 року до 47 %, а також збільшення боргу, номінованого в національній валюті до 51 %», – сказав він.  

На початку року Національний банк очікував, що держборг знизиться до 55,8 % ВВП. При тому, що у 2020 році держборг збільшився з 50,3 % до 60,8 % ВВП.

Документ містить орієнтовний план дій на наступні два роки. Цей план передбачає, зокрема, можливість випуску ОВДП у євро та інших валютах, з якими українська гривня не має високого рівня кореляції, випуск ОВДП у гривні для міжнародних інвесторів, розширення співпраці з МФО та урядами іноземних держав щодо пільгового фінансування.

Слід зазначити, що останні 5 років співвідношення держборгу до ВВП змінюється динамічно (2017 – 71,8 %; 2018 – 62,7 %; 2019 – 50,3 %; 2020 – 60,8 %, прогноз 2021 – 57 %). При цьому в номінальному вираженні держборг за відповідний період збільшився з $ 65,4 до 82,2 млрд (+25,6 %).

Зростання номінальних показників держборгу пов’язане з формуванням фінансової піраміди з облігацій внутрішньої держпозики. ОВДП – це насамперед інструмент для латання дірок бюджету. В Україні кошти на нього дають переважно банки, чому в останню чергу сприяє політика НБУ щодо видачі дешевих кредитів рефінансування (фактично прихована емісія).  

Скорочення держборгу (у відсотковому співвідношенні до ВВП) пов’язане виключно зі зміцненням гривні та зі штучним роздуттям номінального ВВП. Зміцнення курсу веде до зниження відсотка валютних позичок і, відповідно, загального боргу щодо ВВП (за умов відсутності товарного зростання економіки), що створює хибну картину стабілізації ситуації у країні. По суті, зниження держборгу відбувається не через зростання реальної економіки, а через приплив спекулятивного капіталу, який роздуває основні макропоказники!

До кінця жовтня держборг становив 2,2 трлн грн ($ 82,2 млрд):

– зовнішній держборг – 1,2 трлн грн ($ 45,02 млрд);

– внутрішній борг – 978,6 млрд грн ($ 37,17 млрд).

Сукупний держборг України (з урахуванням гарантованого боргу) – 2,43 трлн грн ($ 92,63 млрд).

Слід зазначити, що Мінфін підвищив прогноз виплат за держборгом до 2024 року:

• у 2022 році до 438,5 млрд грн ($ 16 млрд);
• у 2023 році – 341 млрд грн ($ 12,6 млрд);
• у 2024 році – 325,8 млрд грн ($ 12 млрд).

При цьому лише на обслуговування державного боргу України у першому півріччі 2021 року було спрямовано кожну восьму гривню з доходів бюджету країни.

Більшість боргового портфеля становлять короткострокові борги з терміном погашення від одного року до трьох років. Така особливість показує високу вразливість України до зовнішніх шоків, а короткий термін запозичень не дозволяє чітко прогнозувати управління держборгом.

Держава для погашення поточних зобов’язань змушена знову виходити на боргові ринки, оскільки українська економіка не може генерувати додаткові прибутки для погашення держборгу. Це підтверджує щорічне ухвалення законів про державні бюджети з дефіцитом на рівні 3–5 % ЗПС. Крім того, суттєве роздуття номінального доларового ВВП (не відповідає темпам реального ВВП) пояснюється виключно інфляційними процесами та фінансуванням держвитрат за рахунок піраміди ОВДП.

Варто враховувати тенденції подорожчання вартості позикових коштів на міжнародних ринках (згідно з політикою ключових Центробанків світу), внаслідок чого слід очікувати подорожчання обслуговування майбутніх боргів для України та скорочення попиту з боку нерезидентів (НБУ вже почав підвищувати облікову ставку).

Стратегія управління боргом є невід’ємним елементом комплексної стратегії управління громадськими фінансами. Однак у цій стратегії не йдеться про прагнення зменшення фактичного боргового навантаження в майбутніх періодах.

Експертно-аналітичний центр СЛС