За даними Держстату, заборгованість населення в сплаті комунальних послуг на кінець жовтня 2019 року становила 52,1 млрд грн, що на 1,1 млрд грн більше, ніж місяцем раніше (51 млрд грн).

Власне, динаміка боргів населення за житлово-комунальні послуги є чудовим індикатором зваженості та справедливості державної тарифної й соціальної політики. Якщо тарифи відповідають рівню доходів населення і є економічно обґрунтованими, а держава реалізує справедливу політику у сфері соціального захисту населення, борги населення зменшуються і наближуються до мінімального рівня. Проте, якщо рівень тарифів не відповідає доходам, він є необґрунтовано високим, несправедливим та грабіжницьким, а при цьому влада ще й скорочує соціальний захист, то розмір боргів іде вгору в геометричній прогресії.

У 2015 році, до різкого необґрунтованого підвищення тарифів, загальний борг населення за житлово-комунальні послуги становив 11,5 млрд грн, а далі розпочалося безперервне зростання його обсягів:
жовтень 2016 року – 16,9 млрд грн;
жовтень 2017 року – 28,4 млрд грн;
жовтень 2018 року – 39,9 млрд грн;
жовтень 2019 року – 52,1 млрд грн.

Така динаміка свідчить про те, що тарифна й соціальна політика в Україні помилкова, несправедлива та антисоціальна. Якщо її продовжувати, нічого не зміниться, а отже, людям відключатимуть газ, світло та воду, нараховуватимуть пеню та штрафи.

Українці за своєю природою відповідальні та законослухняні, вони ніколи не мали масових проблем із оплатою комунальних послуг, але незбалансована й відверто грабіжницька політика влади зробила десятки мільйонів українських родин боржниками.

Людина, яка працює, навіть якщо отримує середню статистичну заробітну плату у 9 000 грн (чистими), в зимовий період має віддати близько 40 % доходу (3600 грн) за житлово-комунальні послуги. Ще 50 % доходу «з’їдять» харчування та проїзд, а на всі інші розходи залишається 900 грн – на одяг, взуття, засоби гігієни, ліки, навчання дітей та відпочинок.

Тому в ситуації, коли людина має вкрай обмежений бюджет, постає вибір: лікуватися або оплатити ЖК-рахунок, купити дитині куртку або сплатити ЖК-рахунок, сплатити за навчання дитини чи за газ і т. д.

У пенсіонерів ситуація ще гірша: у переважної більшості з них субсидії забрали через борги, прописаних дітей та з інших надуманих причин, а сплачувати за ЖК-послуги від 45 % до 275 % місячного доходу вони фізично не можуть, навіть при всьому бажанні.

Тому борги за ЖК-послуги зростають і йтиму вгору й далі, а з ними – соціальна напруга й протестні настрої, до тих пір, поки антисоціальна і тарифна політика влади перетворяться на соціально спрямовану та справедливу.

Прес-служба СЛС