Українці заробляють у два-три рази менше, ніж жителі сусідніх країн – таку порівняльну статистику опублікував Нацбанк у Facebook. Так, у третьому кварталі 2019 року середня зарплата в Україні досягла 382 євро.
Також експерти НБУ вважають, що, судячи з переказів заробітчан, у 2019 році досяг рекорду відтік робочої сили з країни. За 10 місяців року, за оцінками НБУ, вони перерахували в Україну $ 10,5 млрд.
Останні 6 років, коли розмір заробітних плат йшов угору у всьому світі, українці лише втрачали свої доходи, причому не без участі НБУ під керівництвом Гонтаревої. Тому про те, що сьогодні доходи українців суттєво відстають не лише від європейських, але й від доходів людей у країнах СНД, всі і так чудово знають без НБУ та його статистики. Від влади люди хочуть почути, що зроблено та що планується зробити, аби громадяни найбільшої країни Європи не були найбіднішими і не їхали на заробітки до сусідніх країн.
Кожен працівник в Україні за останні 6 років втратив у середньому від знецінення заробітної плати понад $ 12 000, а кожен пенсіонер – понад $ 6 000. І, на жаль, від нової «народної влади» ми не бачимо жодних кроків для повернення або поступової компенсації українцям цих втрат. Сьогодні політики й чиновники переймаються лише власними доходами та заробітними платами, які є набагато вищими, ніж у Європі, а заробітні плати людей вони обіцяють зрівняти з Польщею через 10 років (Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Милованов обіцяє, що зарплати в Україні вийдуть на рівень сусідньої Польщі протягом 7–10 років).
Найбільші й значно вищі, ніж в аналогічних компаніях Європи, заробітні плати наразі є в «Нафтогазі» та інших державних компаніях. У 2017 році винагорода управлінського персоналу НАКу (це шість членів правління та дев’ять директорів) становила 214 млн грн, у 2018 році – 717 млн грн; звіту про виплати у 2019 році ще немає, але винагорода планувалась у сумі 820 млн грн. Тобто, керівництво «Нафтогазу» за два роки почало отримувати майже в 4 рази більше, а українці нехай очікують зростання ще протягом 10 років.
Щорічна заробітна плата Голови «Нафтогазу» Коболєва – близько 47 млн грн. Так, у 2018 році з урахуванням премій він отримав 286,5 млн грн.
Заробітна плата комерційного директора компанії Юрія Вітренка невідома, але в 2018 році він отримав премію в розмірі 158 млн грн.
Річна зарплата інших керівників «Нафтогазу» така:
– перший заступник голови правління «Нафтогазу» (Перелома) – 27,5 млн грн;
– заступник голови правління (Коновець) – 22,7 млн грн;
– генеральний директор ПАТ «Укртранснафта» (Гавриленко) – 14,7 млн грн;
– член правління (Каблушкін) – 17,3 млн грн;
Щорічні зарплати керівників інших державних підприємств:
– «Укрзалізниця» та «Енергоатом» – 7,3 млн грн;
– «Укренерго» – 6,2 млн грн;
– конструкторське бюро «Південне» – 5,5 млн грн;
– Одеський морський порт – 5,3 млн грн;
– Аеропорт «Бориспіль» – 4,6 млн грн;
– «Укрпошта» – 4 млн грн;
– Адміністрація морських портів України – 3,3 млн грн;
– Аграрний фонд – 2,2 млн грн.
За даними компанії Korn Ferry, за останні чотири роки найбільше зростання зарплат в Україні торкнулось керівників вищої ланки:
– на 80 % збільшилися річні оклади гендиректорів у сфері виробництва товарів народного споживання – з $ 40 тис. до $ 72 тис.;
– на 62 % більше почали заробляти банкіри – з $ 51 тис. до $ 82,6 тис.;
– плюс 44 % показали оклади гендиректорів у роздрібній торгівлі – з $ 37 тис. до $ 53 тис.
Українські зарплати перших осіб компаній у 12 разів вищі від доходів фахівців середнього рівня, тоді як у Європі різниця становить всього 30–40 %.
Тобто, покращення та зростання доходів в Україні відбувається не знизу – вверх, а, навпаки, зверху – вниз: спочатку в рази збільшує собі доходи верхівка, причому як у владі, так і в бізнесі, грабуючи при цьому населення (тарифами, цінами, неповернутими вкладами тощо), а потім, коли населення вже не в змозі сплачувати рахунки та щось собі купувати, їм кидають крихти, обіцяючи нормальний рівень зарплат через 10 років.
У соціально спрямованій країні, якою має бути Україна, обсяги доходів мають збільшуватися знизу – вверх: спочатку – у всіх людей, а вже потім – у влади і топ-менеджерів. Для цього потрібна чітка законодавча прив’язка заробітної плати керівництва підприємства, міста або області до середньої заробітної плати по підприємству, місту або області.