Голова правлячої партії Польщі Ярослав Качинський заявив, що Німеччина намагається перетворити ЄС на «німецький четвертий рейх». Зокрема, голова партії «Право і справедливість» (ПіС) сказав, що деякі країни «не в захваті від створення четвертого німецького рейху на основі ЄС».
«Якби ми, поляки, погодилися з такою сучасною виставою, ми були б принижені», – сказав Качинський, який також є віце-прем’єр-міністром. Він додав, що Суд ЄС використовується як інструмент федералістських ідей.
Після 2015 року, коли у Польщі, змінивши єврооптимістів разом із Дональдом Туском, до влади прийшли євроскептики на чолі зі своїм лідером та співзасновником партії «Право та справедливість» Ярославом Качинським, останні одразу ж запустили реформу польського Конституційного суду. Єврокомісія тоді негайно розпочала процедуру перевірки польського законодавства вимогам верховенства права, і в результаті до кінця 2017 року оголосила про старт санкційної процедури щодо Варшави, яка може призвести до позбавлення права голосу в Раді ЄС. Щоправда, безпосередніх наслідків для Польщі це не спричинило: усі рішення в Євросоюзі мають ухвалюватися одноголосно, а Угорщина одразу заявила, що накладе на санкції проти Варшави вето.
Тоді керівництво правлячої польської партії пішло ще далі, розширивши судову реформу, спрямовану на зниження пенсійного віку суддів та можливість заміни значної частини суддівського корпусу на лояльних до себе суддів. Це означало, що Польща порушила взяті на себе при вступі до ЄС зобов’язання дотримуватися принципу незалежності суддів, що стало вінцем роздратування Брюсселя. Не маючи можливості позбавити Варшаву права голосу в ЄС, Брюссель почав розглядати можливості використання інших інструментів тиску, зокрема заморозки європейського фінансування проектів у польських регіонах. Зокрема, правові суперечки Варшави та Брюсселя про незалежність судової системи та права людини загальмували виділення Польщі 57 млрд євро із загальноєвропейського Фонду відновлення та стійкості, створеного в ЄС для відновлення економік союзу після пандемії. Польща могла розраховувати, як мінімум, на аванс у розмірі 13% від суми плану (7,4 млрд євро), але Єврокомісія, хоча і негласно, пов’язала виділення коштів з виконанням постанов Суду ЄС, пов’язаних зі скасуванням судової реформи. А тут додалося нещодавнє рішення Конституційного суду Польщі про визнання пріоритетними положень Конституції країни над нормами європейського права, що тільки підлило олію у вогонь.
Польське керівництво небезпідставно вважає, що за усіма цими загрозами Брюсселя припинити фінансування з бюджету ЄС польських проектів стоїть його основний донор – Німеччина. На думку офіційної Варшави, такий шантаж пов’язаний із бажанням Берліна підпорядкувати своїй волі решту членів ЄС та змусити їх слідувати у фарватері німецько-європейських інтересів. Швидше за все, саме це й мав на увазі голова партії «Право та справедливість» Ярослав Качинський, говорячи про бажання Німеччини перетворити Євросоюз на «четвертий рейх» (він провів паралелі з першим рейхом Священної Римської імперії німецької нації).
Слід зазначити, що ще донедавна Польща була «вітриною ЄС», зразком благополуччя та процвітання, вирвавшись із соцтабору і ставши повноправним членом Євросоюзу. Крім цього, Варшава була і найбільшим грантоодержувачем, насамперед, по лінії структурної політики. Так, обсяг інвестицій Польщі лише зі структурних фондів на програми регіональної політики за період з 2014 по 2020 роки. склав €90 млрд. Враховуючи, що регіональні програми – це не єдині програми фінансування, то суму можна збільшити мінімум у півтора рази. Однак це було, поки Варшава не стала шукати підтримки у протистоянні з Брюсселем (Берліном) за океаном, активізуючи двосторонні відносини з Америкою. Саме за Дональда Трампа Варшава стала своєрідним провідником американських інтересів на європейському континенті, виступаючи з риторикою на противагу думці Берліна та Парижа, зокрема щодо будівництва «Північного потоку-2» та створення європейського аналога НАТО. Більше того, відчувши підтримку з боку такого геополітичного монстра, як Сполучені Штати, Польща стала ініціатором створення всередині Євросоюзу інших політичних союзів із його членами – як приклад «Вишеградська четвірка», «Люблінський трикутник» тощо.
Таким чином, Варшава намагається стати новим центром прийняття глобальних рішень питань Східної Європи з країнами колишнього соцтабору. Ось тому і відбувається безпосереднє зіткнення інтересів Варшави та Берліна, які переходять у відверті претензії один до одного. Так, недавній візит нового канцлера Німеччини Шольца – перший з моменту вступу його на посаду – пройшов на тлі антинімецьких настроїв і не обійшовся без гострих питань від польського керівництва, зокрема про вимогу репарацій з боку ФРН за шкоду, заподіяну фашисткою Німеччиною Польщі. Не виключено, що таким чином, окрім тиску на Берлін за його незгоду на «суверенні вимоги» Варшави та посилення позиції своєї країни в ЄС, правляча партія Качиньського мобілізує свій електорат навколо цієї теми, оскільки його політичний опонент Дональд Туск у недавньому минулому був бажаним гостем на заходах ХДС – партії колишнього канцлера Меркеля.
Експертно-аналітичний центр «СоюзуЛівих Сил» («За новий соціалізм»)