Експорт України за підсумками 2021 року досяг рекордної позначки $68,24 млрд. Про це написала міністр економіки Юлія Свириденко на своїй сторінці у Facebook.

За її словами, попередні показники такого рівня Україна мала у 2011 році ($68,39 млрд) та у 2012 роках ($68,81 млрд), проте з урахуванням тимчасово окупованих нині територій Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та, частково, Донецької та Луганської областей.

15 лютого буде оголошено загальний зовнішньоторговельний баланс України (товари та послуги). За 9 місяців 2021 року загальний оборот товарів та послуг становив $111,84 млрд при позитивному сальдо $443,25 млн.

За повний 2021 рік оборот товарів становив $141,54 млрд (на 36,71% більше, ніж у 2020 році).

Дійсно український експорт у ціновому параметрі у 2021 році ($68,24 млрд) досяг рекордних цінових результатів експорту, які були зафіксовані у 2011 році ($68,4 млрд) та у 2012 році ($68,8 млрд). Проте, на відміну десятирічної давності, сьогоднішній експорт у кількісному вимірі скоротився на 30 % (індекс фізичного обсягу, середніх цін). Таким чином, високі цінові показники експорту у 2021 році вдалося досягти виключно через суттєве зростання цін на сировину на тлі світової пандемії та глобального порушення ланцюгів постачання товарів.

Найбільший у світі страховик експортних кредитів компанія Euler Hermes вважає, що проблеми переслідуватимуть галузь до середини 2022 року, після чого криза піде на спад. За оцінками консалтингової компанії Sea-Intelligence, проблема з ланцюгами постачання вирішиться не раніше 2023 року.

Зараз Україна продовжує експортувати товари сировинної групи (зерно, металопродукцію), які є найбільш схильними до впливу цінової кон’юнктури на світових ринках. Відсутність чіткої політики, спрямованої на підтримку виробництва таких товарів, робить українську економіку особливо вразливою та залежною від світових тенденцій.

За даними НБУ, за 11 місяців 2021 року у структурі експорту на першому місці залишається продукція АПК – $24,3 млрд, або 43% від загальної структури (за підсумками 2013 року – 29%). На другому місці продукція металургійного комплексу, експорт якої становить $14,2 млрд, або 25,1% загальної структури (за підсумками 2013 року – 29%). Машинобудування – $3,3 млрд, або 6% (за підсумками 2013 року – 14,4%). Хімічна промисловість – $2,7 млрд, або 4% (за підсумками 2013 року – 9%).

Фундаментальна проблема полягає в тому, що Україна на відміну від 2013 року перейшла на модель експорту товарів з низькою доданою вартістю (аграрна продукція) і перестала підтримувати галузі економіки, які могли б приносити країні значні доходи. Основний сектор економіки, який сьогодні демонструє позитивну динаміку – АПК. Втім, зростання було забезпечене виключно сприятливими погодними умовами, що дозволило отримати рекордну врожайність. Так, урожай пшениці в Україні в 2021/22 МР становив 33,1 млн тонн, що на 31% більше, ніж минулого року, і є абсолютним рекордом для нашої країни. Попередній рекорд урожаю пшениці було встановлено у 2019/20 МР із показником 28,2 млн тонн. Крім того, аналізуючи експорт харчової продукції, можна констатувати, що, незважаючи на високі показники продажу агропродукції за кордон, експорт готової продукції із зерна залишається надзвичайно низьким – 0,6 % у загальній структурі експорту.

Основною проблемою українського експорту сьогодні є усунення уряду та держави від проблем експорту загалом. Український експорт лягає повністю на плечі кожного окремого виробника, якому важко відстоювати свої конкурентні переваги.

Так, українські банки, маючи потужний потенціал у кредитуванні, виставляють виробнику досить високий відсоток із позик у порівнянні з європейськими банками. Наприклад, європейські виробники, незважаючи на вигідні умови ЗВТ, можуть кредитуватись за ставкою 1–3% річних, тоді як в Україні кредитний відсоток становить 9–15% річних. Тому вітчизняні виробники можуть втратити внутрішній ринок готової продукції.

Україну поглинають транснаціональні корпорації, які мають на меті забезпечення сировиною власних виробництв, розташованих за межами країни. У нас відсутнє інвестування в модернізацію експортоорієнтованих виробництв та спостерігається гостра нестача новітніх технологій, а також застаріла транспортна інфраструктура, яка не відповідає сучасним вимогам ефективного транскордонного сполучення.

Головний виклик для України полягає в тому, що сировинні позиції генерують меншу додану вартість та мультиплікативний ефект інвестицій у порівнянні з продукцією глибшої переробки чи кінцевого споживання. До того ж ці ринки збуту є значною мірою циклічними, що ставить Україну у серйозну залежність від світового попиту на кінцеві продукти. Це стримує зростання валового внутрішнього продукту України та рівня оплати праці.

Експертно-аналітичний центр партії «Союз Лівих Сил» («За новий соціалізм»)