Українські банки у січні–листопаді 2021 року отримали 65,7 млрд грн чистого прибутку, що на 52% більше, ніж за аналогічний період минулого року.

Про це повідомила прес-служба Національного банку України.

“65,7 млрд грн чистого прибутку отримали платоспроможні банки в січні-листопаді 2021 року, що на 52% більше, ніж в аналогічному періоді минулого року – 43,4 млрд грн”, – йдеться в повідомленні.

Банки з січня по листопад включно отримали 65,7 млрд грн чистого прибутку, що порівняно з аналогічним періодом 2020 року (43,4 млрд грн) на 34% більше.

Доходи банків за 11 місяців склали 243,568 млрд грн і зросли на 6 % порівняно з результатом 11 місяців 2020 року, водночас витрати дорівнювали 177,840 млрд грн – вони зменшилися на 5 %.

Процентні доходи становили 152,248 млрд грн, а витрати – 46,669 млрд грн, комісійні доходи – 83,513 млрд грн, комісійні витрати – 31,507 млрд грн.

При цьому понад 50% чистого прибутку всіх банків України заробили державні банки (Приватбанк, Ощадбанк, Укрексімбанк). Усього 65 українських банків є прибутковими. Чистий збиток зафіксували лише шість банків («Правекс Банк» – 148,5 млн грн, «Юнекс Банк» – 36,1 млн грн, «БТА Банк» – 28,3 млн грн, «Український банк реконструкції та розвитку» – 16, 8 млн грн, Альпарі Банк – 6 млн грн і банк “Траст-капітал” – 3,2 млн грн).

Комісії та відсоткові доходи формують значну частину прибутку банку та є важливим фактором стійкості його бізнес-моделі. Нинішня монетарна політика дозволила банкам збільшити відсоткові доходи (62,5% у структурі доходів) на 12% з допомогою державних запозичень. Крім того, збільшення кількості активних клієнтів та зростання обсягів транзакцій як у відділеннях, так і в онлайн-каналах дозволили домогтися збільшення чистого комісійного доходу (34,3% у структурі доходів) на 33% порівняно з минулим роком. При цьому зростання чистих комісійних доходів (дохід від надання послуг та проведення банківських транзакцій) в умовах збільшення операційних витрат лише на 0,4% забезпечило банкам отримання рекордних доходів.

Основним постачальником рекордного прибутку для банків України сьогодні виступає державний бюджет (ОВДП) та сам НБУ (депозитні сертифікати). Частка активів, вкладених банками у зазначені цінні папери, становить понад 54% від загальних діючих активів. Для порівняння, в інших країнах світу (в Україні до 2014 р.) відповідна частка таких активів становила 20–30%. Саме ці вкладення сьогодні формують основну частину прибутку. Зокрема, державні банки мають найбільший портфель ОВДП, що дозволяє звітувати про високі доходи.

Тим часом рівень кредитування економіки становить лише 18 % ВВП (без урахування непрацюючих кредитів, частка яких – 32,7 % від загального кредитного портфеля) – це один із найнижчих показників у світі. Банківська система, з одного боку, кредитує в нацвалюті переважно підприємства торгівлі, які значною мірою орієнтовані на продаж товарів, що імпортуються, а з іншого – надає споживчі кредити домогосподарствам (під високі відсотки) фактично на придбання цього імпорту. Зазначені процеси призводять до збільшення дефіциту зовнішньої торгівлі, створюють додатковий девальваційний, а отже, і інфляційний тиск. Це, у свою чергу, блокує можливість зниження відсоткових ставок та віддаляє у часі відновлення повноцінного кредитування реального сектора.

Держава цілеспрямовано створила умови для банків, що залишилися після зачистки ринку Нацбанком, піднявши облікову ставку. Монетарна політика регулятора призвела до того, що банки через недостатню кредитоспроможність позичальників реального сектора стикаються з об’єктивними труднощами знаходження надійних клієнтів, здатних надати високий рівень прибутковості залученого капіталу. При цьому єдиним надійним постачальником доходів є держава, суттєво збільшуючи боргове навантаження на бюджет, що фінансується в основному за рахунок податків.

Посилення боргового характеру державних фінансів України та поява ознак домінування ОВДП на внутрішньому фінансовому ринку поглибили макроекономічні диспропорції та стримують потенціал економічного зростання країни. Проте отримання позитивних результатів від переорієнтації боргової політики неможливе без запровадження нової ефективної монетарної політики, оздоровлення грошово-кредитної системи та відновлення кредитування реального сектора економіки. Поряд із цим зниження відсоткових ставок за борговими інструментами уряду потребує наявності чіткої позиції у української влади, якої, на жаль, не вистачає.

Саме чинна монетарна політика НБУ демонструє, як на тлі колапсу промислової діяльності, падіння кредитування бізнесу, рекордних рівнів безробіття, а також критично низького рівня життя населення та рекордних темпів трудової міграції зростання доходів банків досягло вражаючих темпів. Критичний брак платоспроможного попиту умовах постійного зростання виробничих витрат є основний проблемою, гальмує зростання ділової активності. Тому нинішні високі банківські прибутки є наслідок деструктивних дій національного регулятора. А неефективна боргова політика може привести країну до дефолту.

Експертно-аналітичний центр «Союзу Лівих Сил» («За новий соціалізм»)