Захід більше не розглядає відключення Росії від міжбанківської системи SWIFT як санкції, пише в понеділок, 17 січня, німецька газета Handelsblatt. За даними видання, обговорення відмови відключення РФ від SWIFT триває кілька тижнів. На Заході побоюються, що виняток РФ з міжбанківської системи може призвести до дестабілізації фінансових ринків у короткостроковій перспективі. Крім того, цей крок сприятиме створенню альтернативної платіжної інфраструктури.
Чутки про можливе відключення РФ від міжбанківської системи SWIFT як наслідок узгоджених між США та ЄС антиросійських економічних санкцій виникають регулярно, починаючи з 2014 року. Однак далі обговорень і погроз з боку американських та європейських політиків справа поки що не рухалася. Проте сьогоднішнє явне загострення у відносинах Росії та колективного Заходу досягло певного піка, а ставки задерті так високо, що підсумковий результат цього протистояння може бути непередбачуваним. Так, наприклад, з приходом до влади президента Байдена останній підписав указ, яким тепер забороняється американським інвесторам працювати з випущеним російським держборгом, хоча до цього ця заборона багато років обговорювалася і не реалізовувалась. Тому загроза відключення від SWIFT при наступному витку санкцій завжди існує.Те, що сама система SWIFT є приватною компанією, яка знаходиться в Брюсселі та зареєстрована згідно з бельгійським законодавством, співзасновниками якої виступають 248 банків з 19 країн, абсолютно не означає її непідвладність впливу з боку європейської та американської влади.
У випадку ЄС є розуміння, чому бельгійська організація змушена підпорядковуватися та відключати від своєї системи банки, проти яких Євросоюз ввів санкції, а уряд Бельгії підтвердив ці санкції. Проте в історії SWIFT був момент, коли компанії довелося підкоритись заокеанським рішенням. У 2018 році Дональд Трамп оголосив про вихід США із СВПД та наклав додаткові санкції щодо Ірану, зокрема на іранський Центральний банк. Після цього було позбавлення низки іранських банків доступу до SWIFT, хоча жодних європейських санкцій за американськими у разі не було накладено: європейці були зацікавлені у збереженні ядерної угоди й різко виступили проти демаршу Штатів. Тоді ж адміністрація Білого дому пригрозила вже санкціями проти самої SWIFT і керівництво компанії підкорилося вимогам Вашингтона, попри ризик отримання штрафів вже з боку Євросоюзу через американське, а не європейське законодавство. Вищезгадане чітко демонструє, що формально SWIFT перебуває в європейській юрисдикції, але рішення компанії можуть ухвалюватися під впливом головного «світового санкційного жандарма» — Сполучених Штатів.Тому, всупереч появі в німецькій пресі інформації про те, що Захід нібито відмовився від відключення Росії від міжнародної системи, вона може не відповідати дійсності, оскільки, за словами представника Ради національної безпеки США, Вашингтон не виключає жодних заходів проти Москви, зокрема відключення російських банків системи SWIFT. Швидше за все, це німецька сторона виступає жорстко проти подібних санкційних заходів: зокрема, майбутній глава ХДС Фрідріх Мерц порівняв цю ситуацію з «атомною бомбою для ринку капіталів, а також товарів та послуг», що спричинить негативні наслідки для економіки — не лише російської, та інших країн. І німецький політик має рацію, адже насамперед Європейський союз як головний торговий партнер Росії абсолютно не готовий до одномоментного припинення російських зовнішньоекономічних платежів, які проводяться за допомогою SWIFT. Це стане катастрофою для розрахунків за імпорт товарів та послуг, насамперед таких критично важливих для європейців, як природний газ, нафту, пшеницю, титан тощо. Крім того, російські компанії, які мають заборгованість перед нерезидентами, але не мають рахунків у закордонних банках, не зможуть обслуговувати та гасити поза SWIFT свої валютні кредити, які на початок минулого року становили понад $143 млрд. Наслідком цього може стати банкрутство таких компаній та крах кредитно-фінансового сектора.
Таким чином, ідея відключення РФ від системи SWIFT є ще одним об’єктом розбіжностей усередині західного табору, в якому, безумовно, головний голос належить заокеанському партнеру, але такі країни, як ФРН та Франція, діючи в рамках своїх національних інтересів, до останнього намагатимуться уникнути запровадження подібних санкцій, лавіруючи між необхідністю демонструвати єдність антиросійської коаліції колективного Заходу та внутрішніми політичними, економічними цілями.
Експертно-аналітичний центр «Союзу Лівих Сил» («За новий соціалізм»)