США підтримали вступ Фінляндії та Швеції до НАТО

США підтримали вступ Фінляндії та Швеції до НАТО

Сполучені Штати завжди заявляли, що будуть раді розглянути заявки Фінляндії та Швеції на вступ до НАТО, якщо вони надійдуть, заявила у вівторок, 11 січня заступник держсекретаря США Вікторія Нуланд під час брифінгу в Держдепартаменті.

«Ми завжди готові підтримати Фінляндію та Швецію, якщо захочуть поговорити про членство в НАТО. Ми готові це зробити», – сказала Нуланд. Вона додала, що Швецію та Фінляндію слід оцінювати за стандартами НАТО. При цьому Нуланд уточнила, що ці країни стабільні та в них сформувалася усталена демократія.

Те, що Сполучені Штати з великим задоволенням стануть провідниками для Фінляндії та Швеції у членство Північноатлантичного альянсу, ні для кого не секрет, та й сама Вікторія Нуланд підтвердила це: «Думаю, п’ять адміністрацій [США], в яких я працювала, завжди говорили Фінляндії. і Швеції: «У будь-який час, коли ви захочете обговорити з нами членство [в альянсі], ми готові це зробити».

Інша річ, що до недавнього минулого керівництво цих північних країн ставилося до такої можливості раціонально та вдумливо, дотримуючись політики нейтралітету та вміло лавіруючи між протиборчими системами за часів Холодної війни.

Особливо це стосувалося Фінляндії, яка після Другої світової війни підписала у 1947 році як колишній союзник нацистської Німеччини Паризький мирний договір із країнами-переможцями. У ньому записано, що будь-які зміни у військовій частині договору для Гельсінкі можливі лише шляхом укладання угоди з Радою Безпеки ООН.

Проте Фінляндія без жодних угод зуміла після розвалу Радянського Союзу налагодити розширену співпрацю з НАТО, проводити закупівлі у членів блоку військової техніки (літаки у США, танки у ФРН). Вона бере участь у військових навчаннях Альянсу в Балтійському морі та країнах Балтії.
Загалом Гельсінкі поступово «європеїзувались», ставши повноправним членом Євросоюзу, хай і з нейтральним статусом. Але це не заважає їм все більше брати участь в антиросійській риториці колективного Заходу. У будь-якому випадку це означає, що політика нейтралітету йде в минуле. Як члени ЄС, Фінляндія та Швеція не можуть бути нейтральними державами, вони просто не входять до складу військового союзу, але при цьому належать до єдиного стратегічного простору і тісно співпрацюють у питаннях оборони за підтримки натовських сил.

Безумовно, і у Вашингтоні, і в Брюсселі бачать прямі вигоди від включення Фінляндії та Швеції до конфігурації Альянсу.

По-перше, армії цих країн повністю відповідають стандартам НАТО – відповідно не потрібно ні тимчасового, ні фінансового фактора, щоб надати їм членство. По-друге, наявність російсько-фінського кордону протяжністю 1300 км, а відстань від фінського кордону до Санкт-Петербурга по прямій – всього 155 км, що робить територію Фінляндії чудовим плацдармом для військових маневрів проти РФ.

Тому для Росії вступ Фінляндії до НАТО — це ще одна «червона лінія», перетин якої може викликати не лише реакцію Москви у відповідь, а й серйозну кризу аж до розриву відносин. І в Білому домі чудово розуміють, що створення ще однієї проблеми прямо під боком у Росії змусить її розпорошувати свої сили та цим намагатися діяти на попередження, тимчасово втрачаючи з уваги нинішні проблеми.

І все це відбувається сьогодні, коли Москва намагається нав’язати Заходу своє бачення нового світоустрою та розподілу території Євразії на сфери впливу, зокрема, залишити за собою територію колишнього Радянського союзу.

А заява пані Нуланд про готовність у будь-який момент прийняти Фінляндію та Швецію у військово-політичний блок, де першу скрипку грає Вашингтон, означає, що американська сторона має варіанти, за допомогою яких можна вести торги з Кремлем з виграшних позицій, навіть попри те, що за останніми опитуваннями більша частина дорослого населення Фінляндії виступають проти вступу їхньої країни до НАТО.

Крім цього, не варто упускати той факт, що у разі вступу Гельсінкі та Стокгольму до Альянсу Вашингтон отримає можливість вже впливати на ситуацію в районі Арктики, шельф якої приховує близько 15% світових запасів нафти та до 30% – природного газу, а також використовувати можливості Північного морського шляху, який контролює сьогодні Росія. Це може стати новим осередком конфлікту за можливість володіти та добувати вуглеводні арктичного шельфу.

Експертно-аналітичний центр ЗНС