Без укладення з Росією контракту про транзит газу в Європу вартість блакитного палива в Україні збільшилася б у 3‑4 рази, заявив прем’єр-міністр України Олексій Гончарук, виступаючи у Верховній Раді зі звітом про роботу Уряду за півроку.
За його словами, щоб укласти угоду, довелося виконати дуже багато роботи.
«У нас закінчувався контракт із росіянами з 1 січня, існував серйозний ризик, що ми втратимо цей транзит. А це був би дуже великий удар по економіці і серйозне подорожчання енергетичних ресурсів як для підприємств, так і для громадян. Якби цей контракт не був підписаний, за деякими підрахунками, ціна газу для української економіки була б в 3–4 рази вищою. Це було б набагато гірше, ніж є зараз», – сказав прем’єр.
Гончарук розповідає про транзитний контракт, як про своє неймовірне досягнення, завдяки якому він врятував не лише Україну, а й Європу, яка могла залишитися без російського газу. При цьому він не згадує, що ризик припинення транзиту виник саме при його урядуванні, чого не було при жодному попередньому Уряді.
Про факт закінчення чинного контракту на транзит із Росією знали всі – це не було несподіванкою. Проте, якщо всі попередні уряди завчасно підписували новий контракт, то Кабмін Гончарука дотягнув до останнього дня, чим поставив під загрозу енергетичну безпеку й України, і Європи, а це явно не є досягненням.
Протягом усього 2019 року Росія заявляла про готовність продовжити контракт, вимагаючи від України владнати судові спори. Від української ж сторони безперервно звучали ультиматуми та претензії, але в результаті, домовившись про продовження транзиту, «Нафтогаз» узяв зобов’язання відкликати позов проти «Газпрому» до Стокгольмського арбітражу на загальну суму $ 12,25 млрд. Якщо національна компанія відмовилася від претензій, то навіщо було ризикувати й тягнути час до останнього, не погоджуючись на ці умови впродовж всього року?
Підписання ж власне транзитного контракту не є жодним досягненням. Такий контракт Україна має з Росією з 1992 року, коли після розпаду СРСР було підписано першу угоду «Про транзит газу через територію України» (до цього транзит теж був, але це була одна країна).
Не можна вважати досягненням й обсяги транзиту, передбачені новим контрактом.
За договором 1992 року обсяг транзиту російського газу в Європу і Молдову становив 100 млрд м3 на рік. Останні 9 років цей обсяг періодично то падав, то збільшувався, але двократного скорочення обсягів, які передбачає новий контракт, починаючи з 2021 року, не було ніколи:
2011 рік – 104,2 млрд м3;
2012 рік – 84,3 млрд м3;
2013 рік – 86,1 млрд м3;
2014 рік – 62,2 млрд м3;
2015 рік – 67,1 млрд м3;
2016 рік – 82,2 млрд м3;
2017 рік – 93,5 млрд м3;
2018 рік – 86,8 млрд м3;
2019 рік – 89,6 млрд м3;
2020 рік – 65 млрд м3;
2021 рік – 40 млрд м3;
2022 рік – 40 млрд м3;
2023 рік – 40 млрд м3;
2024 рік – 40 млрд м3.
Як бачимо, укладені наприкінці кінці 2019 року контракти передбачають зменшення транзиту: цьогоріч – більш ніж на 20 млрд м3, а в 2021–2024 роках – на 40 млрд м3.