Із 28 квітня банківська система почне жорстко моніторити всі фінансові операції з готівкою (внесення, переклад, отримання коштів), а також грошові перекази в Україну і з-за кордону. Що це означає для бізнесу та населення, роз’яснює адвокат Яків Гольдарб.

Отже, новий Закон розширює обсяг прав суб’єктів моніторингу та відкритість сторін фінансових операцій.

Ст. 14 вказаного Закону зобов’язує суб’єктів первинного моніторингу (фінансові установи), щоб всі грошові перекази супроводжувалися інформацією про платника (ініціатора переказу) і про його одержувача.

Якщо таким(и) є фізична особа, то це така інформація: ПІБ, дата народження, номер рахунку або електронного гаманця, адреса проживання, дані паспорта, ІПН (за наявності). Для юрособи –  найменування, ідентифікаційний код (ЄДРПОУ), номер рахунку або електронного гаманця. Перевірку цих даних суб’єкт моніторингу (фінансова установа) здійснює до переказу коштів шляхом верифікації платника.

Вимоги цієї статті (про верифікацію платника й одержувача грошового переказу) не поширюються на:

1) операції зі зняття грошей із власного рахунку;

2) сплату податків, зборів, штрафів, пені за порушення законодавства, а також за житлово-комунальні послуги;

3) переказ готівки в сумі, меншій ніж 5 тис. грн*

*Закон говорить про можливість переказів без ідентифікації в сумі до 15 тис. грн, тобто ліміт переказу в режимі «інкогніто» з 28.04.2020 знижено втричі. За нинішнім курсом ця сума є меншою $ 200, тому в нововведенні простежується мета держави контролювати витрати платників і «доходи» одержувачів переказів навіть на незначні суми (від 5 тис. грн).

Саме ця норма (п. 8 Ч. 18 Ст. 14 Закону) схвилювала українців.

Проте слід підкреслити: у Ст. 14 йдеться про те, що на переказ готівки по Україні в сумі до 5 тис. грн не поширюються положення статті про ідентифікацію/верифікацію ініціатора переказу-платника.

Простими словами: ніхто не заборонив здійснювати переказ грошей на карту дружини, брата, друга тощо на суму, яка перевищує даний ліміт у 5тис. грн. У такому випадку платник повинен бути ідентифікований.

Якщо платіж здійснюється без допомоги банківської карти, то знадобиться паспорт та ІПН платника, а здійснюючи платежі з картки або за її допомогою, платник вважається вже ідентифікованим.

У свою чергу, неможливість ідентифікації/верифікації стає (в силу Ч. 1 Ст. 15 Закону) підставою для відмови у встановленні з ним ділових відносин і/або відмови в проведенні ініційованого ним платежу (переведення).

Висновок: йдеться про те, що, при здійсненні платежу на певну суму, платник повинен бути встановлений (ідентифікований / верифікований), але вказана норма не передбачає, що без довідки про доходи або податкової декларації людина не зможе переслати гроші туди, куди їй потрібно.

Джерело: адвокат Яків Гольдарб