У 2014 році одним із перших розпоряджень Порошенка був указ про створення Нацкомісії з регулювання ринку енергетики і компослуг. Він не мав на це жодного права. Керівником НКРЕКП був призначений його менеджер Вовк, який перебуває зараз у міжнародному розшуку за скоєні в Україні злочини.

Саме тоді і виник план зі здійснення глобального злочину за участю посадових осіб. Для цього були створені спеціальні служби, розрахована стратегія: на скільки потрібно підвищити тарифи, щоб добре підзаробити. У ці схеми були втягнуті також комунальники, мери, чиновники, звичайні споживачі. Величезні гроші розподілялися між олігархатом (головний постачальник тепла, газу та електроенергії) і босами країни у вигляді Порошенка, Яценюка, Гройсмана (за що вони отримували багатомільйонні доларові відкати).

Цю систему вдалося легітимізувати шляхом підписання Меморандуму з МВФ, де від імені України її тодішні керівники взяли зобов’язання підвищувати ціну на газ та ввести абонплату. При цьому представники Фонду неодноразово вказували, що вони не вимагали цього кроку від України – ініціатива надійшла від українського керівництва.

Разом із тим, у нашій країні власного газу видобувається набагато більше, ніж споживається. За офіційними даними «Укргазвидобування», вартість вітчизняного газу – 3100 грн за тисячу кубів, із яких 2000 грн – податки, 1100 – реальна собівартість, тоді як людям цей продають за 8000. Наразі кажуть, що продають за 6000, тому що «влада добра», але справжня причина – падіння світових цін.

До речі, колись Вовку журналістка поставила запитання: «Чому я повинна купувати українську полуницю у себе, в Україні, за європейською ціною в 500 гривень, коли її реальна вартість – 30–50 грн?». Його відповідь, власне, продемонструвала увесь сенс газово-тарифної політики: «А якого біса ми тоді вам будемо продавати? Ми його поставимо Європі, де у нас куплять за 500».

Тому, коли вперше підвищилася ціна на газ і тарифи на опалення та гарячу воду і моя команда викрила державний обман, я принципово припинив оплачувати ці послуги. Крім того, разом із братом, адвокатом Яковом Гольдарбом, мені вдалося в суді разом із Тимошенко довести, що уряд Гройсмана встановив незаконне ціноутворення на газ. У середньому щорічно з країни «збирали» 100–120 млрд грн.

Щиро очікував, що Зеленський, який розповідав усім в кіно, що «бабця повинна отримувати нормальну пенсію, а не плакати й ридати над платіжкою», перегляне все, що заплатили люди. Адже він отримав від нас правовий інструментарій. Однак досі нічого не зроблено.

У Франції рік тому підняли на 10 центів вартість на паливо – три мільйони людей вийшли на вулицю. У Польщі на 2% збільшили вартість комунальних послуг – два мільйони людей виступили проти. Відразу все попадало. У нас же підняли в 4 рази – ми мовчимо, підняли ще в 2 рази – ми мовчимо.

Якби люди протягом декількох місяців припинили платити, і це зробили б мільйони осіб – не один десяток, не одна тисяча, а декілька мільйонів, – ніхто б ні на кого у жоден суд би не подав. Це фізично й технічно неможливо. Це, врешті-решт, неможливо з точки зору сплати судового збору панами з комунальних підприємств: вони не можуть заплатити до судів таку величезну кількість судових мит, аби почати судові процеси, припустімо, проти всього Києва.

Люди повинні відстоювати свої права – вони зобов’язані протестувати. Я не кажу спалювати шини або влаштовувати самосуд, хоча скоро може дійти й до цього, я кажу про інше: у вас намагаються забрати гроші – не віддавайте їх. Ми хочемо цивілізовано, нормально, добре, справедливо жити в нав’язаних нам правилах і схемах. Але вони так не дозволяють і не хочуть, а отже, право на опір має стати обов’язком людини.

Максим Гольдарб