Міністерство фінансів 7 грудня за результатами аукціонів із продажу ОВДП залучило до держбюджету 16,67 млрд грн в еквіваленті, що більше у порівнянні з 12,74 млрд грн минулого разу. Про це повідомляє прес-служба Мінфіну.

Інвесторам було запропоновано шість випусків цінних паперів у національній валюті та два випуски в іноземній. Усього від розміщення державних цінних паперів у національній валюті до державного бюджету залучено 8,4 млрд. грн. Обсяг надходжень до бюджету вдалося збільшити завдяки розміщенню короткострокових зобов’язань, номінованих в іноземній валюті: майже $261 млн. на шість місяців під 3,5% та 36,5 млн. євро на три місяці під 1,75%.

Розміщення облігацій внутрішньої державної позики стало важливим інструментом, завдяки якому сьогодні відбувається фінансування запланованих бюджетних видатків, а також інструмент розрахунків за поточними зобов’язаннями. При цьому цей механізм призводить до макроекономічних дисбалансів у зв’язку з тим, що вітчизняна економіка сьогодні не генерує достатнього обсягу коштів, щоби проводити агресивну боргову політику.

Мінфін намагається продовжувати нарощувати внутрішній та зовнішній держборг, але обсяг запозичень суттєво скоротився. За 11 місяців 2022 року Мінфіну вдалося виконати план із внутрішніх запозичень на 57 %, за зовнішніми – на 63 %. Піраміда облігацій внутрішньої держпозики завершується, що є серйозною проблемою для влади. Таким чином, Мінфін постає перед гострою проблемою, пов’язаною з поточними виплатами з держборгу та фінансування наявного бюджетного дефіциту.

З урахуванням того, що внутрішніх ресурсів для виплат та фінансування бюджетного дефіциту недостатньо, Україна гостро потребує й подальшої позики коштів, щоб не допустити технічного дефолту. Таким чином, уряд рефінансує поточну заборгованість за рахунок розміщення державних цінних паперів на внутрішньому та зовнішніх ринках. Для залучення додаткових коштів НБУ здійснює політику підвищення облікової ставки (з 10.12.2021 – 9 %). За даними НБУ (станом на 09.12.2021), з початку року Мінфін розмістив ОВДП на суму 341,3 млрд грн, з яких цінні папери в національній валюті склали 257,8 млрд грн, в іноземній валюті – $2,5 млрд і 587 млн. євро.

З огляду на скорочення середньої терміновості нових розміщень гривневих ОВДП середньозважена ставка державних запозичень у національній валюті у листопаді склала 11,48 %, що на 12 базових пунктів вище, ніж у середньому з початку 2021 року. Слід зазначити, що для українського бюджету витрати від розміщення ОВДП становлять не 11–12 % річних. А набагато більше. Іноземці для того, щоб купити гривневі ОВДП, приносять у країну долари. Їх викуповує НБУ, виводячи на ринок гривню. Добре, коли ця надрукована гривня йде в економіку. Але більшість вільної гривні зрештою осідає на банківських рахунках. Банкам нема куди її подіти – вони повертають гривню НБУ під відсотки через так звані депозитні сертифікати (ставка за ними на сьогодні – 9% річних). Таким чином, за гривню, якій не знайшлося місця в економіці, Мінфін та НБУ платять двічі: один раз купонами за ОВДП (на сьогодні – це близько 11,5% річних), вдруге – ставкою депсертифікатів. Саме ці дії стерилізували вітчизняну економіку, зупинивши кредитування реального сектора, внаслідок чого останній перебуває у кризовому становищі.

Невиправдано висока облікова ставка, що діяла протягом 2019–2020 рр., була визначальною для неконтрольованого припливу спекулятивного іноземного капіталу до ОВДП (31 % розміщених ОВДП у портфелі нерезидентів). Очевидно, що за наявності таких вагомих та надійних позичальників, як Мінфін та НБУ, внутрішній кредитний ринок для приватних позичальників не розвивається. Якщо уряд цього не розуміє і продовжує збільшувати запозичення, то всі його заходи будуть безрезультатними. При цьому, як свідчать результати останнього аукціону, нерезиденти не готові надавати дешеві позики. Тому, якщо уряд і далі покладатиметься на боргові папери у вирішенні проблем із фінансуванням бюджету, то для економіки це буде надто дорого.

Отже, основна проблема бюджетної системи – її залежність від позикового капіталу. У свою чергу, сфера управління державним боргом в Україні підпорядковується вирішенню короткострокових завдань бюджетної політики та не має довгострокової основи, а короткозорий характер рішень щодо обсягів державних запозичень призводить до високої вартості залучення коштів, до небезпечного накопичення валютних ризиків на балансі уряду, незбалансованій структурі боргових виплат у майбутніх періодах.

Експертно-аналітичний центр СЛС